Запрошувати українців виступити все ще є модною традицією Але хочеться сподіватися, що мене запросили не тільки тому, що я українка, а тому, що можу щось розумне сказати. Дякую, що дали можливість долучитися до вельмишановної світової медіаторської спільноти! Сподіваюся, що почули.

Всього давали 10 хвилин на виступ. Але я взяла 15. Щоб включити аудиторію в режим «активного слухання», змушена була трошки зупинитися на тому, чому це не тільки наша війна. Вміння працювати з інтересами і ризиками допомогло достукатися з думкою, що у разі чого (негативний сценарій) тими, хто сидить в залі будуть управлять популісти, які прийшли на хвилі втоми від війни і збідніння населення у західних країнах.

Лейтмотивами мого виступу були два слова: превенція (конфлікту) і освіта (переговорна задля підняття переговорної свідомості українців). Прославляла колег з проєктом про мобільні бригади з методологією поступового руху в роботі з конфліктом. Думаю, що важливо це буде винести на обговорення української спільноти. Наші вміння будуть дуже потрібні після війни.

А взагалі-то серед інших тем на конференції звучали теми штучного інтелекту в ролі медіатора (до речі тема повторюється з конференції в конференцію), акредитація і формування вимог до тих, хто акредитується, дослідження про те, що клієнти знають про медіацію, Сінгапурська конференція (чи потрібна і чому буксує імплементація,- тема також повторюється з конференція в конференцію) та інші.

Було цікаво, але здається, що час все одно рухається швидше ніж презентовані на конференції ідеї. А нам «поталанило» заскочити в майбутнє,і нам є чим ділитися і чому навчати інших.

Шануймося, бо ми того варті!