Мета цієї статті – показати українським юристам ті принади медіації, що дозволять їм чимшвидше змінити своє ставлення до цієї процедури та сприймати її як ефективний прогресивний інструмент, що вже отримав своє визнання серед юристів багатьох країн світу.

Дедалі більше інформації в ЗМІ з’являється про нову сферу юридичної діяльності – медіацію. Хоча варто визнати, що в Україні до сьогодні медіацією більше цікавились психологи, соціальні працівники, однак не юристи, які достатньо комфортно і забезпечено почувались, виконуючи безпосередньо юридичну роботу: надавали консультації, представляли інтереси, захищали клієнтів в судових органах тощо.

Проте міжнародний досвід розвитку медіації свідчить про те, що саме юристи згодом стають основними дійовими особами в сфері медіації, незважаючи на те, що від початку медіацію сприймали виключно як конкуренту сферу, що зменшує їх  заробіток. Так чи інакше, але в кожній країні юристам довелось пройти шлях від неприйняття медіації до опанування навичок медіатора для підвищення своєї ціни на ринку та підвищення рівня задоволеності своїх клієнтів.

Саме тому мета цієї статті – показати українським юристам ті принади медіації, що дозволять їм чимшвидше змінити своє ставлення до цієї процедури та сприймати її як ефективний прогресивний інструмент, що вже отримав своє визнання серед юристів багатьох країн світу.

Для початку дуже коротко про саму медіацію, аби стаття була корисною і тим юристам, хто вперше про неї читатиме. Медіація - це гнучкий процес, що проводиться конфіденційно, в якому нейтральна особа допомагає сторонам в процесі переговорів досягти згоди щодо вирішення спору  або розбіжностей, при цьому сторони мають повний контроль над процесом прийняття рішення та самі визначають умови вирішення спору.

Як видно із визначення, в процесі медіації є принаймні три учасники: дві сторони та медіатор – нейтральний посередник, який в жодній мірі не приймає рішення для сторін, веде сторони в спорі, але не керує ними, допомагає вийти із глухих кутів, не кидаючи напризволяще, коли сторони застрягають в переговорах.

Геніальність і простота медіації полягає в тому, що медіатор відступає від правових позицій і працює з інтересами сторін, не порсається в минулому, а дивиться в майбутнє, не блокує і не приховує емоції сторін, а дає їм бути.

Медіація вигідна, тому що:

·          Рішення у спорі приймається протягом годин/днів, а не місяців/років, що економить час та нерви клієнтів, що після спору не почуваються виснаженими;

·          Очевидна економія фінансових ресурсів клієнтів завдяки уникненню простоїв їхніх підприємств, непотрібності пошуку та навчання нових кадрів, які були учасниками трудових спорів чи конфліктів у сфері корпоративного управління;

·          Крім юридичного вирішення того чи іншого спору значним позитивом є оздоровлення атмосфери в колективі, збереження та/чи відновлення стосунків, в тому числі з бізнес-партнерами, колегами, родичами, сусідами тощо;

·          Після ефективної медіації сторони радо самі виконують взаємовигідне ними ж прийняте рішення, а не чекають виконавчу службу.

 

 Перелічені вище переваги медіації звичайно є більше актуальними для клієнтів, ніж для самих юристів, проте залишається питання, чому ж юристам варто цим займатись. Чи варто вас переконувати в тому, що якщо щось вигідно клієнту, то юристу варто це опанувати, аби мати конкурентну перевагу на ринку?

Також варто відповісти на питання, в якій ролі юристи можуть брати участь в медіації. Одразу зазначимо, що юрист може брати участь в медіації і як медіатор, і як представник разом із своїм клієнтом, а також юрист може надавати звичайні юридичні послуги своїм клієнтам, використовуючи при цьому навички медіатора. Але про все по порядку.

 

Юрист-медіатор.

 

Як не дивно звучатиме для сьогодення, однак в медіації не важлива спеціалізація юриста в той час, коли професійний юридичний ринок дедалі більше стає вузькоспеціалізованим.

З одного боку вузька спеціалізація та глибокі знання – запорука якості надаваних юристом послуг, з іншого боку непоодинокими є випадки, коли юристи полишають свою професію через таке вимушене самообмеження лише певним переліком питань, які згодом приїдаються та набридають, стають тягарем. Різка зміна спеціалізації юриста зазвичай пов’язана із додатковою витратою часу та коштів для належного опанування нової сфери, певним відкочуванням назад у темпах розвитку юридичного бізнесу, втратою клієнтів певної сфери, витратами ресурсів на пошук нових клієнтів, пов’язаних із новою спеціалізацією. Тому рідко хто з юристів для урізноманітнення своєї діяльності зважується на зміну спеціалізації, хіба що на опанування суміжних із опанованою спеціалізацією сфер.

Проте зізнайтесь, чи не замислювались ви в своїй діяльності над тим, аби спробувати щось нове і свіже, не ризикуючи при цьому лишитись без постійного фінансового забезпечення?

В медіації юрист може відійти від своєї спеціалізації без шкоди для справи. Варто навіть більше наголосити на тому, що про спеціалізацію та про юридичні знання на час медіації взагалі варто забути, аби вони не заважали дослідженню інтересів сторін, можливостей для врегулювання спору.

Будь-який юрист-медіатор може бути залучений до будь-якої медіації. Хоча зазвичай це все ж таки справи, що пов’язані із трудовими, господарськими, цивільними спорами, а саме:

·          комерційні спори між сторонами договору, як на стадії укладання договору, так і під час його виконання, внесення до нього змін тощо;

·          спори між роботодавцями та працівниками, профспілками, в т.ч. при укладанні колективних договорів, а також спори між відділами чи посадовими особами;

·          спори, пов`язані із правами споживачів;

·          спори між власниками бізнесу та менеджментом;

·          будь-які інші міжособистісні конфлікти із юридичною складовою: між сусідами (щодо правил співжиття, меж земельних ділянок тощо), спадкоємцями, співробітниками, співавторами, співвласниками тощо.

 Український та міжнародний досвід свідчить про те, що у кримінальних та сімейних справах можуть бути більше залученими психологи, соціальні працівники тощо.

Тому можна сміливо говорити про те, що медіація для юриста – ковток свіжого повітря, що дозволяє в тому числі зберегти цікавить та ентузіазм для основного виду діяльності.

В певній мірі із освітленим вище питанням пов’язане питання професійної деформації юристів. Досягаючи певного рівня професійної зрілості, юристи відучуються говорити «людською» не юридичною мовою, будь-яку життєву ситуацію, в т.ч. ситуацію свою власну чи пов’язану із друзями, родичами, вони розглядаються з точки зору правової позиції: що написано в нормативних актах, підписаних документах, що можна вимагати/захищати, хто і кого переможе і з якою вірогідністю. Зіскочити з цього зачарованого кола мало кому вдається. Таким чином, юристи самі себе обмежують, наче заганяють в т.ч. своє життя у вузькі юридичні рамки.

Натомість проведення медіацій юристу допомагає не зациклюватись лише на юридичній складовій того чи іншого спору, дозволяючи залучати та вивчати також особистісні, бізнесові (інші матеріально-комерційні) складові спору, враховувати будь-які інші на додаток до юридичних аргументи та підстави. Зазначене в свою чергу може слугувати на користь самому юристові, забезпечуючи профілактику його професійній деформації.

Руйнування юридичної зацикленості – це наче в якийсь момент взяти і ширше розплющити очі й побачити багатоманітність світу людських стосунків. Таким чином юрист отримує більше свободи для своєї самореалізації, для своєї творчості. А чи не творчості дуже часто бракує юристам? Кожен з читачів цієї статті може відверто для себе зізнатись у тому, як часто він чи вона думали: «як же мені остогидла ця рутина», «скільки вже можна для цих клієнтів писати однотипні договори, а потім ще реагувати на поправки контрагентів, сперечатись за дрібні формулювання в інтересах клієнтів», «коли я перестану давати ці типові консультації, відслідковувати строки тощо», а потім себе заспокоювати, що «це ж мій хліб, це мої клієнти, яких я не їх можу кинути», а далі сподіватиметесь, що рутина згодом закінчиться, і з’явиться цікава справа, неординарна проблема, яку ви будете творчо вирішувати.

Насправді дуже не багатьом юристам одразу вдається вискочити із полону рутини та займатись творчою розробкою стратегії судового захисту в неординарній справі, побудовою складних схем холдингів, оптимізацій тощо.

Чи ж означає це вирок для усіх інших юристів – чахнути до пенсії? Вибір лише за вами! Медіація як раз і може додати творчості у ваше життя, адже наперед ви ніколи не вгадаєте, до чого призведе процес переговорів, який ви супроводжуватиме. Ви доторкнетесь до тієї творчості, яку самі сторони прагнутимуть виявити, аби розв’язати свою проблемну ситуацію. Вам самим доведеться бути чутливими і творчими у керівництві процесом переговорів, інакше в медіації не можна.

Творчість медіатора та сторін – результат процесу створення, а не руйнування. Недарма в короткому описі суті медіації, що наведено у цій статті вище, говориться про те, що медіація допомагає оздоровити, зберегти, відновити тощо.

Негатив від розбірок, у яких юристи представляють своїх клієнтів, так чи інакше відображається і на них самих. Імунітет проти негативу ще треба напрацювати юристам, та й не завжди імунітет вас врятує від справді напруженої ситуації. Саме через це в значній мірі про юристів кажуть, що вони сухі, стримані, емоційно закриті. Це ніщо інше, як захисна психологічна реакція на негатив, що йде від руйнування стосунків (сімейних, партнерських, комерційних, трудових тощо), в яких юристи представляють одну із сторін.

Тому оздоровлення, збереження та відновлення стосунків, що є результатом медіації, потрібне не лише клієнтам у їхніх стосунках, а й самим юристам, аби залишатись емоційно збалансованими та відкритими членами суспільства, не перевантаженими суцільним негативом руйнування доль, стосунків, проектів, планів тощо.

Додатковою порцією позитива для юриста-медіатора є можливість надавати послуги, проте не тягнути на собі тягар відповідальності за результат. Незважаючи на те, що більшість юристів повідомляють клієнтам, що результат гарантувати у судовому спорі не можливо, клієнти все одно чекають перемоги. Незважаючи на всі застереження при наданні консультації, клієнт, який невміло скориставсь вашою консультацією, так чи інакше прямо чи непрямо буде звинувачувати саме юриста, який його «так» проконсультував. І хоча в Україні практика подавати на юристів в суд за неналежне надання послуг не поширена, однак в інших країнах юристам не в новину страхувати свій професійний ризик.

Юрист-медіатор, в свою чергу, зобов’язаний володіти навичками, необхідними для ефективного процесу медіації, зобов’язаний зберігати конфіденційність, зобов’язаний припиняти процес в т.зв. «немедіабельних» справах, проте юрист-медіатор не несе відповідальність за результативність медіації, адже досягнення домовленості на медіації – робота і відповідальність сторін.  Юрист-медіатор не повинен знаходити, вигадувати рішення за сторони, не повинен переконувати сторони у доцільності процесу, не повинен утримувати сторони від неправильних дій тощо. Юрист-медіатор має лише нейтрально і неупереджено керувати процедурою медіації.

Юрист-медіатор безперечно отримує плату за свої послуги, що може розраховуватись, виходячи із погодинної чи денної ставки так само, як при наданні юридичних послуг, а також може вираховуватись від суми врегульованого спору.

При цьому розмір оплати медіатора може бути встановлено індивідуально для конкретної справи, для якої медіатора наймають сторони в приватному порядку. Розмір оплати може бути наперед визначений та доведений до відома спільноти. Така практика використовується зокрема і торгівельними палатами в інших країнах, які можуть пропонувати послуги медіації нарівні із послугами арбітражного розгляду спорів.

Пропонуючи послуги медіації юрист також збільшує свою клієнтську базу. Як не парадоксально, але юрист може бути медіатором лише для клієнтів інших юристів, так само як лише інші юристи можуть бути медіаторами для клієнтів, яким ви надаєте традиційні юридичні послуги.

Це пов’язано насамперед із основними принципами медіації: нейтральністю і неупередженістю, які юрист для своїх клієнтів не зможе виконати. Проте це дозволяє розширювати список клієнтів саме за рахунок медіацій без ризику псування стосунків із колегами по цеху, адже провівши ефективно медіацію, ви можете розраховувати на те, що така задоволена сторона в медіації звернеться за подібними послугами до вас ще раз або порадить ваші послуги іншим. А оскільки в процесі медіації ви не дієте і не консультуєте як юрист, то колеги, що спрямували до вас свого клієнта, можуть бути спокійні, що й надалі будуть залишатись юристами своїх клієнтів.

 

Юрист-представник сторони в медіації.

 

Інша можлива і більш звична для юриста іпостась в процесі медіації – представляти свого клієнта саме як юрист.

Незважаючи на те, що медіація – коротша і безкровніша, ніж, наприклад, судовий розгляд, юристу все одно вистачає роботи, за яку він отримає гонорар від клієнта. Насамперед юрист буде брати активну участь у процесі підготовки до медіації, адже кожна сторона на медіацію прийде саме з правовою позицією, знаючи, на що вона має право, і чого буде вимагати, для чого юристом буде проведено аналіз усіх документів, обставин справи, положень законодавства із визначеного питання.

Крім того, зазвичай клієнт захоче, аби юрист був присутній на самій медіації. Це не лише не завадить процесу врегулювання спору, а й стане в нагоді, бо консультація юриста буде потрібна, коли сторони будуть обговорювати та узгоджувати можливі варіанти розв’язання спору, для чого їм потрібно буде знати, чи все із придуманого можна виконати, які додаткові юридичні формальності доведеться виконати і в які строки тощо. Саме тут в нагоді і будуть юристи на медіації, адже на ці питання вони зможуть відповісти прямо в процесі без відкладання справи в довгу скриню.

На етапі оформлення домовленості також наполегливо рекомендується, аби саме юристи сторін складали текст угоди, в якій закріплюється домовленість сторін.

Позитивним додатковим моментом у представництві сторони в медіації є значно більша гарантованість швидкого виконання сторонами досягнутої домовленості, що позитивно відображається і на ставленні клієнта до роботи юриста, адже виграний суд – ще далеко не гарантія результату, бо виконання судового рішення в реаліях сьогодення може так і не трапитись.

 

Юрист із навичками медіатора.

 

Суть третього способу використання юристом медіації полягає у застосуванні навичок медіатора юристом при звичайному наданні юридичних послуг. Зазначена діяльність на заході здобула назву колеборейтів лоєринг (collaborative lawyering). Її суть полягає в тому, що юрист не просто отримує від клієнта команду «фас» і б’ється до останнього, виходячи із побудованої аргументованої правової позиції, а допомагає клієнтові ще на підготовчому етапі не лише розробити правову позицію, але й проаналізувати інтереси, в тому числі комерційні, особисті складові, аби час та спектр юридичних дій був виваженим, доцільним та економним - оптимальним.

 

Замість висновків…

Чи опановувати, чи використовувати медіацію, чи радити її своїм клієнтам – індивідуальна справа кожного юриста. Зауважимо лише, що медіація вже почала свою переможну ходу світом та Україною. Вирішуйте самі, чи лишатись вам осторонь…

 

Стаття написана на замовлення "Юридичної Газети"

Діана Проценко

Практикуючий юрист, медіатор (акредитований CEDR), викладач Факультету правничих наук НаУКМА.