Наприклад,
- ми хочемо від іншого ВИЗНАННЯ, щоб мати натхнення продовжувати далі розпочату справу;
- або ми хочемо в контакті з іншим БЕЗПЕКИ, щоб відчувати себе невимушено і не боятися вільно себе проявляти;
- або ми хочемо, спілкуючись з іншими, відчувати себе КОМПЕТЕНТНИМИ, щоб розуміти, що те, що ми робимо, має цінність для інших;
- або ми хочемо від іншого поваги нашої АВТОНОМНОСТІ, щоб пишатися своїми успіхами, досягнутими самостійно.
На цьому етапі поки не видно приводів для сварки.
Начебто нормальні людські цілком обґрунтовані потреби... І ось, як не дивно, саме ті ж потреби змушують людину активно конфліктувати.
ht
Як ви, напевно, вже здогадуєтеся, людина починає втрачати самовладання, а її тип поведінки починає відрізнятися від співпраці, коли її потреби у взаємодії з іншою людиною порушуються або опиняються під загрозою порушення.
І навіть тепер все ще не зрозуміло, чому дорослі люди не можуть з цим впоратися, домовитися між собою? Чому доходять до тієї стадії, коли розриваються відносини, або вони змушені вирішувати свої протиріччя в кращому випадку в медіації, а в гіршому - в суді?
Справа в тому, що в будь-якому міжособистісному конфлікті непомітно для кожної людини оживає його інфантильна частина особистості. А що значить інфантильна?
Це та дитяча частина, у «спогадах» якої назавжди записаний досвід, коли дитина була цілком залежна від дорослого. У той час вона багато чого НЕ МОГЛА сама:
- розпізнати свої відчуття, що виражаються у зростаючій всередині напрузі.
У майбутньому, коли вона виросте, це буде про її розуміння себе; - впоратися, опанувати і трансформувати ці відчуття.
А це в майбутньому дорослої людини буде про вміння управляти своїми емоціями і про здатність бути емоційно гнучкою; - обходитися без допомоги дорослого фізично.
У дорослому віці це має перетворитися у стан здатності піклуватися про себе (в тому числі, забезпечувати себе) самостійно; - опановувати нові навички - практичні (зокрема, в обслуговуванні самої себе) і інтелектуальні...
А це в майбутньому про реалізацію закладеного в кожній людині потенціалу, про здатність отримувати задоволення від своєї діяльності.
Як ми бачимо, будь-яка людина, ми всі, колись потребували іншої людини для задоволення наших потреб у виживанні, розвитку і можливості проявити свою активність.
Таким чином, потреби – це нужда людини в об’єктах, необхідних для її існування і розвитку; вони (потреби) виступають джерелом її активності.
https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/td7/1.5/16/2757.png");">❗️Наша дитяча залежність від інших в ті ранні роки, коли на кону стояло наше виживання, виявляється настільки потужним досвідом, що він переходить з нами і в наше доросле життя.
У зрілому віці, з якоюсь частиною свого життя ми справляємося цілком самостійно, як ті дорослі люди, які можуть опиратися на самих себе і в матеріальному плані, і психологічно. Однак якась частина нас пам'ятає той найважливіший відрізок нашого життя з його потребами і ДОСВІДОМ ЇХ ЗАДОВОЛЕННЯ ТА НЕЗАДОВОЛЕННЯ.
Якщо потреби дитини регулярно залишалися без відповіді (так само як і тоді, коли їх задовольняли надмірно), то це залишає глибокий травматичний слід в нашій психіці. Саме тому в будь-який контакт з іншими людьми ми вступаємо свідомо чи несвідомо з певними очікуваннями і уявленнями, сформованими раннім досвідом відносин зі значущими для нас дорослими. І якщо щось йде не так, незадоволеність, що виникає і зростає, оживляє інфантильні частини нас.
САМЕ ТОМУ В КОНФЛІКТІ ТАК ВАЖКО:
- ТРИМАТИ ФОКУС УВАГИ НА ПРЕДМЕТІ РОЗБІЖНОСТЕЙ. Ескалація конфлікту розвивається стрімко, і люди переходять на особистості, відчуваючи біль від реактивованих конфліктом «старих ран»;
- З'ЯСУВАТИ СПРАВЖНІ МОТИВИ ОПОНЕНТІВ, оскільки часто вони приховують їх не тільки один від одного, але й самі їх не усвідомлюють. Замість цього сторони пред'являють один одному свої позиції і декларують цілі як свої мотиви. При тому, що ці цілі сильно відрізняються від первинних мотивів або зовсім не мають з ними нічого спільного.
- ЗРОЗУМІТИ ШЛЯХИ ВИХОДУ З КОНФЛІКТУ І ЗНАЙТИ РІШЕННЯ, ЩО ЗАДОВОЛЬНЯЮТЬ КОЖНОГО. Коли змішуються взаємні претензії, в яких лише частина адресована реальній людини навпроти, тоді як інша частина несвідомо призначена фігурам з минулого.
Якби ми з колегами не знали глибинних причин конфлікту і якби не вміли розпізнавати за зовнішньою байдужістю або агресією сторін медіації їх відчай і відчуття безнадійності, ми б могли подумати, що сторони в конфлікті навмисне заплутують і себе самих і своїх опонентів ... Особливо, коли те, що відбувається між ними, посилюється прямо протилежними цілями учасників конфлікту.
Мета людини в конфлікті - це її уявлення про кінцевий (корисний) для неї результат, нерідко це оволодіння об'єктом конфлікту ( «щось забрати для себе»). Це може бути як ресурсний (матеріальний) інтерес, так і психологічний - «бути правим». На досягнення цієї мети спрямовані дії суб'єкта в конфлікті. І це вже може викликати проблему, особливо, коли другий націлений також («не віддати / відібрати собі / звинуватити іншого і бути самому правим»).
Чи може щось бути ще гірше?
Може. Залежно від ступеня ескалації конфлікту, на певних його щаблях, ця мета може бути замінена на іншу, а саме нанесення максимального збитку опоненту - матеріального, психологічного, морального. Хоча, можливо, на початку конфлікту ця мета виступала тільки як засіб.
Нам не подобається дивитися, як люди сваряться. Тому, крім проведення медіацій, ми з колегами в «Українському Центрі медіації» займаємося навчанням, ставлячи своєю місією формування культури взаємодії в нашій країні. Ми - за мир!
Не допускаймо подібної ескалації. Розплутуймося самі, розплутуймо наші взаємини і допомагаймо іншим знаходити мирні способи домовлятися і вирішувати свої протиріччя!
Вчитися будемо на практикумі Розвиток емоційної компетентність: з чого почати? з Ольга Шепель.
Початок вже 10 червня, приєднуйтесь!
https://ukrmediation.com.ua/…/169-rozvytok-emotsiinoi-kompe…
- << Попередня
- Наступна